СОТ-скептики: погляд

Уряд не приховує, що перші роки наслідки вступу до Світової організації торгівлі будуть важкими для української економіки, зате в "довгостроковій перспективі" нас очікує позитив. Тим часом в Україні є чимало людей, які вважають, що вступ до СОТ відбувається не так, як мав би відбуватися, або й узагалі непотрібний.

"Наслідки вступу до СОТ недостатньо прораховані Кабміном"

Станіслав ГУРЕНКО, депутат Верховної Ради (КПУ), голова Комітету з питань економічної політики:

- У нас немає альтернативи, як це часто буває за нинішньої влади, і це небезпечно. Думаю, кожному українцю зрозуміло, що найближчі десять років ніхто нас не підпустить навіть до Варшави, не те що до ЄС. Усі знають, що генеральна лінія нинішнього керівництва - "на Європу", але ніхто не задумується, що це нам дасть. Негативні наслідки приєднання до Організації недостатньо прораховані і урядом, і тією групою, яка веде переговори. Під час парламентських слухань позаминулого тижня нам не навели достатніх доказів, що це буде зроблено, хоча Микола Азаров під час виступу й зазначив: протягом року, а то й двох ситуація стане гіршою для експортних галузей - металургії і сільського господарства. Поспішати не потрібно. Вступати варто на умовах, вигідних для України або які хоча б не погіршать нинішнього становища.

"Вільне переміщення капіталу - демагогія керманичів СОТ"

Олег ВЕРНИК, голова незалежної профспілки "Захист праці", один з лідерів українського антиглобалістського руху:

- Задекларована мета діяльності СОТ - ліквідувати митні бар’єри та досягти абсолютно вільного переміщення капіталу, товарів і робочої сили - демагогія керманичів цієї малоповажної організації. Секретар Комерції США Вільям Делі, приміром, сказав: "Є одна справа, яку ми не бажаємо обговорювати - антидемпінгове законодавство". "Зловживання США антидемпінговими законами наразі є одним з найбільших протекціоністських бар’єрів у світі", - писала 1999-го року "Торонто Стар". Україна вже добре знає ці бар’єри.

Певний шанс виграти від вступу в СОТ мають ті галузі, що спрямовують своє виробництво виключно на демпінговий експорт, але й тут виникає запитання: а де, власне, опиниться цей прибуток? Нагадаю, офіційна втеча капіталів, скажімо, з Росії, щорічно становить близько $40 млрд. А тарифи й зарплата? Торговельна відкритість означає відмову від державного регулювання, яке може розглядатися як прихована підтримка вітчизняного виробництва. Вступ до СОТ спричинить підвищення внутрішніх тарифів - на газ, паливо, електроенергію. А ось заробітна плата суттєво впаде після відкриття кордонів для дешевшої робочої сили з Близького Сходу та Китаю.

"У цій організації багато що вирішує право сили"

Валерій НОВИЦЬКИЙ, професор, завідувач відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки:

- У цій організації багато що вирішує право сили. Зобов’язання членів Світової організації торгівлі та контроль з її боку призводять до суттєвих змін в економіці новачків. Статистика показує, що найбільший виграш від розширення отримують розвинені країни. Вони ставлять дуже високі бар’єри на шляху тієї продукції, якої не хочуть у себе бачити. Передусім це стосується аграрних товарів. Вступ задля вступу і нездатність протистояти тиску може призвести до втрати окремих галузей.

США, Канада, Євросоюз, Японія за деякими групами товарів застосовують не просто високі тарифи, а заборонні тарифи до 300%. СОТ дозволяє країнам, які мають союзницькі угоди, торгувати на пільгових умовах, відмінних від умов для третіх країн. Низка товарів може не допускатися на ринок як така, що не відповідає технічним, доволі часто штучним стандартам. Країни, що розвиваються, від протекціоністських заходів Заходу щороку втрачають понад $100 млрд. Це удвічі перевищує грошову допомогу, яку багаті країни надають бідним.

"Якщо не торгуватимемося, станемо класичною країною третього світу"

Юрій ЛУЦЕНКО, депутат Верховної Ради (СПУ), член Комітету з питань будівництва, транспорту і зв’язку:

- Вітчизняний бізнес не готовий до конкуренції цін, енергоємностей, менеджменту. Без сумніву, приєднуватися до СОТ необхідно, але за умови справді широкої дискусії із залученням фахівців - і учасників ринків, і науковців. Непідготовлена країна, яка бере на себе спільні для всіх країн СОТ зобов’язання - причому без будь-яких торгів, - це майбутній крах економіки. Варто торгуватися, щоб отримати відстрочення на зниження тарифів, як це зробили китайці - вісім років відстрочення для вразливих галузей Пекін отримав. Усе, що усвідомлює більшість вітчизняних чиновників щодо СОТ, - що це євроатлантична інституція, яка об’єднує так звані цивілізовані країни. Щоправда, при цьому вони забувають, що ці країни втягують до СОТ своїх "менш цивілізованих" колег, аби потім на них економічно паразитувати. Боюся, що для вступу береться до уваги лише політичний складник цього процесу, тобто одягання європейських шат на українського вовка.

Економічний погляд не розуміє ніхто - керівництво держави просто хоче сидіти поруч з лідерами "цивілізованих країн", показуючи цю картинку власному народові, мовляв, не так все погано в нашому домі, нас визнали в рамках СОТ. А потім виявиться, як висловлюється той же народ, що нас виграли в рамках СОТ. Нинішня українська влада любить атрибути влади. Раніше це була пижикова шапка і "Чайка", зараз - НАТО і СОТ. Вступом до СОТ для кожної окремо взятої української галузі повинна займатися велика кількість професійних експертів, інакше ми станемо класичною країною третього світу, в якій беруть сировину і розміщують "брудні" підприємства, а навзамін дають колоніальну продукцію. До нас прийдуть іноземні товари, але не іноземні інвестиції.

Цікава цифра

$300 млрд дотацій щороку надають розвинені країни своїм виробникам, стверджують противники СОТ. Дотації виробникам з країн, що розвиваються, вшестеро менші. До всього на імпорт товарів з бідних країн встановлюють обмеження.

Цікава цитата

"ВТО, як і МВФ, підкуповують і шантажують національні уряди, створюють на них шалений тиск, щоб зняти бар’єри, які захищають національну економіку країн, що розвиваються".

Директор Інституту світової економіки НАН України Юрій Пахомов