Заява (14 Марта 2001) по протестах в Україні, розповсюджена в Києві Молодими Революційними Марксистами (МРМ), що нині є Інтернаціональною Більшовицькою Тенденцією (Україна).


Завдання революційних марксистів

"Найбільшою гордістю для автентичних марксистів сьогодні є залишитися “сектантом” революційного марксизму в очах філістерів, боягузів та псевдоінтелектуалів....

"Ми повинні перш за все відстоювати наші принципові позиції, взяти вірну стартову точку та слідувати нашій тактичній лінії. Зараз ми знаходимося у періоді самовизначення та жорстко відокремити себе від опортуністів та плутаників. Це єдина є стежка до широкої дороги революції".
-Лев Троцький, 12 червня 1929

Сьогодні революційні марксисти в Україні зустрічаються з рядом складних стратегічних та тактичних проблем. Абсолютно ясним є те, що революціонери не можуть брати участь у відкрито буржуазному (та з участю фашистів) русі “Україна без Кучми” (що нещодавно змінив назву на “Національний Форум Порятунку”).

У цей самий час ми не є байдужими ані до бонапартизму вбивці Кучми, ані його, в тому разі його однодумців-олігархів, інших нападів на демократичні права. У той час як вимагаємо негайного та безумовного звільнення усіх лівих та робітничих в’язнів класової війни, у випадках, коли буржуазні фігури звинувачуються у корупції и т.п., ми лише вимагаємо зберігання законної процедури та захисту їх демократичних прав ".

Тому ми підтримуємо заклик до незалежного розслідування вбивства Гонгадзе. Ми визнаємо, що існує реальна загроза, що або Кучма, або його буржуазні опоненти можуть зробити спробу вирішення своїх проблем за допомогою якогось типу військового путчу. Пролетаріат вельми зацікавлений зробити певні кроки по приготуванню для подібної можливої ситуації. Створення страйкових комітетів та бригад самозахисту на кожному робочому місці може спонукати олігархів двічі подумати перед використанням поліції або фашистів проти робітників.

Стаття, що розміщена на веб-сайті ЛРКІ (LRCI) "Workers Power Global" від 16-го лютого обговорює також цю проблему:

"У найближчому майбутньому з боку Кучми або Ющенка можливий державний переворот або, щонайменш, гостра конфронтація на вулицях з поліцією та/або фашистами".

Це є достатньо слушним. Однак товариші з МРМ знають з дискусій з РВ-МРМ (прибічники ЛРКІ в Україні), що ЛРКІ вважає нас “сектантами” у зв’язку з відмовою взяти бік евентуально “більш демократичного” Ющенко/Тимошенко крила буржуазії проти боку Кучми. Ці спроби знайти “менш лихі” елементи серед капіталістів можуть лише дезорієнтувати українських робітників у сьогоднішній ситуації. При цьому ЛРКІ – лише одна з багатьох організацій, що роблять цю ж помилку.

Поточна ситуація дає реальні можливості для підсилення революційного впливу на робітничий рух, але політичною передумовою є те, що повинні повністю базуватися на марксистському фундаменті та ніколи не забувати історичний погляд про те, що інтереси робітників та капіталістів є цілком протилежними. Ми повинні також розуміти, що перемога контрреволюції у Москві у 1991-му та знищення бюрократизованої радянської економіки безпосередньо призвели до поточної кризи. Пари капіталістичній реставрації всі кучми, тимошенки, ющенки та інші у цьому роді збагатілися за рахунок робітничого класу.

Капіталістична реставрація є повною соціальною катастрофою для переважної більшості населення України та всього колишнього радянського блоку. Зараз в них нема жодних ілюзій про життя при капіталізмі. Робітничий рух, що зараз має десятирічний досвід боротьби при руйнівній капіталістичній реставрації, веде боротьбу з глибоко дискредитованою та терплячу зростаючу непопулярність адміністрацією, що очолює нестабільний та вельми розколотий панівний клас. Жодне з крил буржуазії – ті, що орієнтуються на Захід та на Москву, на поточний момент не показали здатність на мобілізацію народної підтримки.

У той час, як робітники є дуже ворожими до режиму та конкуруючими до нього блокам експлуататорів та грабіжників вони є у поточний момент відносно пасивно налаштованими. Частково це є продуктом жахливих економічних умов, що примушують більшість людей концентруватися на виживанні. Але у більшому ступіні це виражає той факт, що основні організатори робітничого руху, зокрема, головним чином, КПУ проводять політику пасивності та дрібних парламентарних маневрів. Їх зненависть до Кучми зменшилась з його зближенням з Путіним, якого колишні сталіністи з КПУ розглядають як щось на зразок друга.

“Україна без буржуїв та фашистів”: підведення підсумків

Крім чіткого політичного розмежування з ревізіоністами, революціонери шукають згоди з тими, хто може мати дуже різну політичну програму для сумісної боротьби по конкретним політичним питанням. Ленінською мовою це політика “об’єднаного фронту”.

Нещодавня діяльність МРМ (YRM) та участь у ініціативі “Україна без буржуїв та фашистів” має як позитивні так і негативні риси. Лише роблячи відкриту оцінку цього досвіду та які висновки можна з цього зробити, ми можемо вчитися на помилках для найкращого здійснення революційних дій у майбутньому.

Давайте почнемо з визнання вірної критики товаришів з ЛРКІ з приводу вимоги, наведеної у тексті блоку: " Засудження актів неофашистського терору проти робочих і лівих активістів, заборона нацистських партій та організацій." Заклик до “заборони” фашистських груп затрудняє чітке розуміння того, що фашисти мають бути фізично розгромлені завдяки агресивним загальним акціям робітників та пригнічених. Ми не знаємо, як багато груп трясе повітря закликами до Кучми заборонити фашистів (Деякі з них продовжують підтримувати Кучму). Однак те, як сформульована ця вимога дає широку можливість для подібної інтерпретації, а відтак повинна бути відкинута.

Існує й більш загальна проблема з репрезентацією положень блоку. Комуністичний Інтернаціонал при Леніні та Троцькому провів важливу лінію між блоком для дій (об’єднаний фронт) та блоком політично різних груп для видання сумісної пропаганди. “Блок для пропаганди” між організаціями, які не підготовлені для з‘єднання може лише дезорієнтувати людей, які, природно, схиляються до думки, що між учасниками немає ніяких серйозних розбіжностей. Для марксистів може бути фатальним змішання їх банерів у такому об’єднанні з центристськими та реформістськими партнерами по блоку. У підписанні декларації “За Україну без буржуїв та фашистів” МРМ (YRM) не зробив цього необхідного розмежування.

МРМ (YRM) грав важливу роль у ініціюванні цього блоку, та, за конкретних умов сьогоднішнього конфронтуючого суспільства було необхідним та вірним спробувати згрупувати разом тих, хто опонує Кучмі та його капіталістичним опонентам для сумісних дій, передусім, для активного самозахисту від фашистів, яких використовували обидва табори. Однак ми помилилися, підписуючи декларацію, яка пропонує учасникам блоку розробити спільну стратегію для досягнення "Звільнення України від МВФ, олігархів, буржуїв, їх лакеїв та зрадників трудового народу."

Якщо всі учасники мають такий рівень згоди, буде безвідповідальним продовжувати залишення у окремих організаціях. Єдиною причиною, з якої ми сьогодні не є членами однієї організації, є те, що ми не маємо такого повного рівня згоди. Таким чином, заклик, що ігнорує цей факт, не є прийнятним для об’єднаного фронту й може лише допомогти затуманити політичні розбіжності різних політичних тенденцій.

Щоб проілюструвати це, ми використаємо товаришів з ЛРКІ як приклад. У той час, як ми обидва проти будь-яких рухів Кучми по використанню державних інститутів для подавлення демократичних прав його опонентів, в тому числі, наприклад, розгін наметового містечка на Хрещатику, ми фундаментально не згодні з концепцією ЛРКІ, що у конфронтації між буржуазними бандами Кучми та Ющенка/Тимошенко робітники мають інтерес у перемозі останніх. Подібно, ми не згодні з рішенням ЛРКІ по Москві у 1993 році, коли вони підтримали крило капіталістичних реставраторів Руцького/Хасбулатова проти їх колишнього однодумця Єльцина. У тій ситуації, як й в сьогоднішній, робітничий клас не має інтересу у перемозі жодній з сторін у боротьбі за владу між якісно подібними групами капіталістів.

Кучма проти Ющенка/Тимошенко: немає “меншого лиха”

Існували моменти в історії, коли експлуататорські елементи входили до конфлікту, а робітничий клас дійсно був зацікавлений у перемозі однієї сторони над іншою. Одним з подібних прикладів є 1917-й рік, коли генерал Корнілов намагався повалити Тимчасовий Уряд Олександра Керенського та потенційно відкрити шлях до реставрації монархії. Товариші з ЛРКІ вважають цей конфлікт аналогією з поточною ситуацією. Але це помилково.

Більшовики розуміли, що перемога Корнілова призведе безпосередньо до військової диктатури, подавлення робітничого руху та винищенню демократичних надбань лютневої революції. Керенський відправив Троцького до в‘язниці, полював на Леніна та намагався знищити більшовиків та їх пролетарських прибічників. Крім того, Керенський залежав від меншовиків та інших реформістських елементів робітничого руху, яких Корнілов знищив б разом з більшовиками. Тому, коли Корнілов атакував Керенського більшовики військово захистили його проти контрреволюціонерів. Поразка Корнілова стала базою для повалення Керенського та перемоги жовтневої революції через кілька тижнів.

Урок цього досвіду полягає не в тому, що взагалі марксисти завжди повинні шукати “менше лихо” у конфлікті між капіталістичними фракціями, але, скоріше, в тому, що ми повинні широких інтересів робітничого руху. У Сполучених Штатах, наприклад, автентичні марксисти вже давно відокремили себе від сталіністів та реформістів, відмовившись від підтримки будь-якої партії імперіалістичного панування – демократів та республіканців. Це, а не епізод протистояння Керенський-Корнілов, є гідна аналогія поточного конфлікту між буржуазними бандами Кучми та Ющенка/Тимошенка. Тут не існує меншого лиха, тому робітники не мають зацікавленості у перемозі жодній з сторін.

Навпроти, у серпні 1991-го року у Москві робітники всього СРСР мали життєвий інтерес у поразці Бориса Єльцина та сил капіталістичної реставрації. Без надання будь-якої політичної підтримки зрадливим та некомпетентним сталіністським бюрократам, необхідною, проте, була військова підтримка останніх спроб Янаєва/Пуго, які, хоч і некомпетентно, намагалися захистити статус-кво проти відкрито проімперіалістичних сил капіталістичної реставрації, очолюваних Єльциним. У цьому випадку, до їх стиду, товариші з ЛРКІ зайняли один бік барикад з єльциністами та оголосили тріумф контрреволюційних реставраціоністів перемогою “демократії”.

Базис для сумісних акцій сьогодні

Об’єднаний фронт повинен мати просту, орієнтовану на акції програму, що базується на сумісних метах, які поділяють всі учасники. У той же час “свобода критики” є необхідною для всіх учасників. Це дозволяє революціонерам об’єднатися для сумісних акцій з реформістами та іншими навколо конкретних пунктів, критикуючи при цьому також політичні неузгодження та протиріччя наших партнерів. Цілком ясно, що терміново потрібні об’єднані акції проти зловісних фашистських банд.

Беручи до уваги поточну нестабільну ситуацію та небезпеку репресій, боротьба з фашизмом повинна бути пов’язана з необхідністю робітничого руху у самозахисті. Тому нашим закликом є "За бригади робітничого самозахисту для розгрому фашистів та захисту демократичних прав". Боротьба з поваленням фашистської чуми є тісно пов’язаною з необхідністю захищати та поширювати права трудящих проти експлуататорів та їх головорізів. Робітники дуже різних політичних орієнтацій також мають сумісні інтереси у створенні страйкових комітетів, які можуть продемонструвати важливість проведення скоординованих акцій. Якщо такі комітети будуть поширюватися з одного підприємства на інше, це, природно, викличе необхідність певної організаційної мережі для координації їхніх дій на місцевому та, кінець кінцем, й на національному рівні, як робітничі ради у 1905-му та 1917-му роках діяли у всій царській імперії.

За революційне перегрупування!

МРМ (YRM) є лише одною з багатьох офіційно леніністських груп, що зараз діють у Києві. Ми вважаємо життєво необхідним продовжувати, разом з іншими лівими тенденціями, політичну боротьбу за уточнення пунктів згоди та розмежування автентичного марксизму від ревізіонізму, реформізму та беззмістовного центризму. Лише на цій основі буде можливо закласти базис для об’єднання революціонерів з різним досвідом у дисципліновану партію.

Критичним завданням поточного моменту є перегрупування революційних борців та створення революційної організації з достатньою соціальною вагою для ефективної інтервенції у боротьби робітничих мас. Це може бути здійснене лише на основі чіткої програмної згоди та автентичної марксистської стратегічної лінії, що базуються на визнанні фундаментальної історичної несумісності інтересів робітників та всіх крил експлуататорів.

Єдиним вирішенням глибокої соціальної та економічної кризи, що відбувається сьогодні в Україні є боротьба за повернення підприємств, шахт, транспортних та розподільчих потужностей та організація виробництва на основі людської необхідності, а не прибутку. Це вимагає створення автентичної більшовицької партії, змодельованої Леніним та Троцьким, що буде здатна очолити боротьбу за владу пролетаріату.

Геть Кучму/Ющенко! За розмежування з буржуазією!
За захист демократичних прав! За об’єднані акції по розгромленню фашистського терору! За робітничі бригади самозахисту!
За страйкові комітети на кожному робочому місці!
За повернення на шлях Леніна та Троцького!

МРМ (YRM)
10 березня 2001