Товариші!16-17 вересня повинні пройти масові акції протесту “об'єднаної опозиції” проти уряду Кучми. Опозиція також оголосила про свій протест проти підвищення цін. Дійсно, питання про підвищення цін є дуже важливим. Підвищення цін на суспільний транспорт у Києві в 2 рази, а також серйозні підвищення цін на комунальні послуги, такі як телекомунікації, опалення, вода й електрика будуть означати надзвичайно хворобливу атаку на робітничий клас. Ключем до розуміння процесів, що відбуваються, є приватизація, що продовжує проводитися в Україні. Приватизація землі і підприємств в Україні, що почалася після контрреволюції 1991-го року, вже принесла незлічимі нещастя робітничому клас. Після того як завод “Більшовик” на Шулявці був остаточно приватизований у 2000-му році, більш, ніж 5000 робітників були звільнені; ситуація інших робітників не тільки не покращилася, але заборгованості по зарплатні навіть зросли, незважаючи на те, що нові власники активно виробляють та реалізовують продукцію. Подібну ситуацію ми можемо бачити також на величезній кількості інших великих і малих приватизованих підприємств. Приватизація землі, що почалася після того, як парламент прийняв сумно відомий закон про землю, принесла незлічимі нещастя селянам та сільськогосподарським робітникам, переважна більшість яких була змушена піти в служіння до нових поміщиків за дуже низьку зарплатню, недостатню навіть для виживання. Таким чином, сьогодення підвищення цін не є окремим випадком, але продовженням лінії капіталістичних атак на робітничий клас. Капіталісти прагнуть дістати великий прибуток, і очевидно, що їхньою метою є приватизація суспільного транспорту і комунальних послуг, що принесе нові страждання робітником. Звичайно, необхідно розробити стратегію боротьби з приватизацією й атаками на робітничий клас. Можна побачити одну зі стратегій, представлених “об'єднаною опозицією”, що складається з Комуністичної Партії України, Соціалістичної Партії України, блоком Тимошенко та блоком Ющенка. Але чи може ця стратегія дійсно розгромити приватизацію та полегшити положення людей, і чи дійсно хочуть сили “об'єднаної опозиції” це зробити? Чи праві ті ліві, котрі підтримують цей альянс, “критично” чи некритично? “Об'єднана опозиція” є крос-класовим альянсом, що складається з КПУ, що прискорено рухається до того, щоб стати відкрито буржуазною партією, СПУ, блоку радикальної буржуазії, очолюваного значним олігархом “нафтовою леді” Юлією Тимошенко і відкрито проамериканського і про-МВФ блоку Віктора Ющенка. Подібні крос-класові альянси не є новим феноменом для України. Блок “Україна без Кучми”, що був одним з основних сил під час “касетного скандалу”, репрезентуючи інтереси одного з буржуазних кланів, був типовим прикладом подібного альянсу. Як це добре відомо, діяльність “України без Кучми”, всупереч думці в той час різних лівих сил, таких як КРІ чи “Робітнича Влада”, ні в якій мері не була спрямована на захист інтересів робітничого класу і не принесла робітникам нічого гарного. КПУ під час “касетного скандалу” знаходилася в президентському таборі, відмовившись проголосувати в парламенті за відставку найбільш заплямованих у “справі Гонгадзе” осіб. Більш того, один з найбільше одіозних персон, колишній генеральний прокурор Михайло Потебенько в даний момент є депутатом парламенту від фракції КПУ. Будучи зрадженими президентом Леонідом Кучмою, що нічого не дав КПУ за підтримку, та, розуміючи, що всі основні посади розподіляються між відкрито пропрезидентськими силами: блоком “За Єдину Україну” і Соціал-Демократичною Партією України (об'єднаною), лідери КПУ вирішили переміститися в “демократичний” табір – своїм недавнім основним опонентам. Годі й казати, що подібна діяльність не має нічого спільного з інтересами робітничого класу. КПУ швидко рухається в напрямку того, щоб стати відкрито буржуазною партією, а лідери КПУ, включаючи “червоних директорів” та “червоних голів” хочуть одержати свою частину “приватизаційного пирогу” і стати власниками. Вже зрадивши робітничий клас, вони готові експлуатувати робітників для одержання прибутку, прикриваючи ці свої бажання червоним прапором та деякими залишками лівої риторики. “Об'єднана опозиція” висуває гасла про демократію і неможливість підвищення цін. Гасло про демократію висувається абсолютно недемократичними силами. КПУ завжди використовувала навіть слово “демократія” тільки в негативному змісті, всі інші сили ліберальної опозиції також неодноразово декларували, що вони будуть після приходу до влади використовувати “тверді методи” проти “безвідповідальних та дезорганізуючих елементів". Декларації про опір підвищенню цін здаються навіть ще більш цинічними, якщо згадати, що лідер однієї з головних сил опозиції Віктор Ющенко є відкритою людиною МВФ, а зміст його економічної програми – вільний ринок та “лібералізація цін”. Будучи прем'єр-міністром, Ющенко діяв у цьому напрямку і, зокрема, збирався ввести закон про збільшення оплат за квартиру і виселення тих, хто не платить вчасно. Це доводить, що “об'єднана опозиція” ні в якому ступені не збирається боротися за інтереси робітничого класу. Лідери ліберальної опозиції представляють інтереси інших буржуазних блоків і намагаються прийти до влади. Було б серйозною помилкою лівих сил підтримувати ліберальну опозицію у будь-якій формі. Але якою повинна бути революційна стратегія? Ключовим початковим пунктом подібної стратегії повинна бути незалежність робітничого класу. Не участь у крос-класових альянсах чи народних фронтах, що завжди діють в інтересах буржуазії, але реальні незалежні організації робітників можуть привести до успіху. Незважаючи на урядові чи ліберально-опозиційні маневри, що намагаються ввести в оману робітничий клас, необхідно організувати комітети споживачів і на робочих місцях, що, будучи об'єднані один з одним, будуть координувати свою діяльність і організувати індустріальні і соціальні акції з метою протистояння підвищенню цін аж до і включаючи загальний страйк. Подібні комітети можуть стать ядром робітничих рад, що включають у себе більшість пролетаріату і, таким чином, мають достатньо сил для того, щоб очолити ефективне протистояння атакам на робітників на національному рівні і, потенційно, для того, щоб конституювати новий, автентичний соціалістичний робочий уряд.
|
Posted: 02 October 2002 |